Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу.
Будучи самостійною і чутливою натурою, Шевченко, як і кожен поет, закохувався часто. Однак зла недоля завжди переслідувала його, не даючи йому щастя жити у шлюбі, у любові з дружиною, про яку він мріяв, особливо в останні роки життя.
Хто ж вони були, ті музи, які надихали поета, давали йому відраду чи навівали смуток, які любили його, яких любив він?