Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
9 березня 2019 року минає 205 років від дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка.
Поетична спадщина Кобзаря – це понад 240 творів, а живописна – приблизно 1200 робіт. Шевченко – творець в українській літературі, в духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того «національного сорому», який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження. Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу: «У всякого своя доля і свій шлях широкий: той мурує, той руйнує, той неситим оком за край світа зазирає, - чи нема країни, щоб загарбать..». Поема «Сон» написана 175 років тому, а ніби про сьогодення…
24 роки Тарас був кріпаком, 11 років перебував під слідством, на військовій службі, у засланні, і лише 12 років життя був відносно вільною людиною.
Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії.