Сум, розлука, кохання, надія, впевненість у перемозі, любов до Батьківщини – такі ноти звучать у, можливо, недосконалих, але щирих студентських віршах. Присвята – борцям за Україну, що у часи ІІ Світової і сьогодні в неоголошеній війні здобували довгожданий мир, оплачений найвищою ціною людського життя.  Приторкнеться чиясь небайдужа душа до цих поетичних рядків і спалахне в ній полум’я Пам’яті. І збентежить серце. І нагадає, хто ми, чиї ми діти, чиї онуки. Нагадає про дідів і прадідів, які грудьми стали проти шквалу війни, щоб відстояти землю Вітчизни, на якій народились і виросли. Землю, на якій повинні були народитись і вирости їхні діти, онуки і правнуки. Вічна хвала і слава їм за це. Вічна Пам’ять тим, хто впав на полі битви.