Під час проведення Школи педагогічної майстерності 05 січня 2025 року викладач-методист, спеціаліст вищої категорії Тетяна Коробоненко поділилася досвідом упровадження інтерактивних форм роботи, які дозволяють осучаснити викладання філологічних дисциплін та інтегрувати їх у професійний контекст майбутньої спеціальності студента.
Філологиня продемонструвала як перетворити заняття з української мови та літератури на справжню пригоду, поділилася методами, які залучають і розум, і емоції. Зокрема, диктанти з «родзинкою», замість стандартних письмових робіт — адаптовані професійні тексти або лінгвістичні загадки, кулінарні диктанти. Це тренує не лише грамотність, а й логіку, розвиває критичне мислення, збагачує словниковий запас слів. Есе з професійним спрямуванням, де студенти не просто пишуть твір чи есе, а рефлексують, наприклад, «Уявна подорож Україною». Есе з використанням фразеологізмів для спеціальності «Туризм і рекреація»: світ як на долоні, побачити світ; для спеціальності «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок»: копійка копійку не доганяє, копійка в кишеню пливе. Це дає розуміння, навіщо їм філологічні знання у реальному житті.
На заняттях літератури викладач застосовує інсценізацію, де класика оживає. Коли студенти самі стають героями Нечуя-Левицького чи Карпенка-Карого. І тоді література перестає бути просто буквами в підручнику. Це розвиває впевненість та ораторське мистецтво, деякі студенти навіть розкриваються й оживають.
Навчання триває і після дзвінка. Спільні походи до театру — це не лише культурний розвиток, а й привід для палких дискусій наступного дня. Жива гра акторів виховує смак краще за будь-які лекції.
Цікаве навчання — це не відсутність дисципліни, а наявність сенсу та емоцій. Коли студент відчуває зв'язок матеріалу зі своїм життям або майбутньою роботою, його мотивація зростає в рази.